День: 27.10.2023

27 жовтня Бобровицький ЗЗСО І-ІІІ ступенів#1 долучився до Всеукраїнського уроку “Саша шукає відповіді”. Оксана Костирко разом із учнями 8-9 класів шукали відповіді на важливі питання щодо прав жінок минулого і сьогодення ; гендерної рівності; дискримінації та домашнього насилля. Підсумком уроку стало проходження опитування через чат-бот Телеграму. Також учасниці уроку внесли пропозицію більш глибшого вивчення ідей фемінізму.

Щороку до Дня української писемності та мови в Україні проходить радіодиктант національної єдності. Сьогодні об 11:00 здобувачі освіти 11 класу та учителі української мови долучилися до написання радіодиктанту -2023 – «Дороги України». Це чудова нагода показати свої знання української мови та підтримати національну ідентичність.

     27 жовтня в Бобровицькому ЗЗСО I-III ступенів № 1 психологічною службою закладу проведено заняття з елементами тренінгу  «Тимбілдинг як один з ефективних методів формування успішного колективу». Педагогічні працівники ознайомились з поняттям тимбілдингу,  його метою та видами. Взяли участь в цікавих вправах, які були спрямовані на розвиток комунікативних навичок та налагодження позитивної атмосфери в колективі.

«Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова,
ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця,
в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки,
розум, досвід, почування».
Панас Мирний
Цьогоріч ми вперше відзначаємо День української мови та писемності 27 жовтня. Це державне свято, започатковане 26 років тому, у 1997 році й відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.
Мова – душа народу!
Мова – код нації!
Мова – ключ до самоідентифікації у вік постійних змін та перетворень!
Про українську мову писали багато: її оспівували у віршах та прозі, нею зізнавалися в коханні, співали колискові й писали державні документи…
Але українську мову нищили й паплюжили, називали наріччям, а ті, хто залишалися їй вірними, часто віддавали за неї життя в тюремних застінках і холодних таборах далекої Півночі…
Але наша мова, як парость виноградної лози, міцніла й виживала в найскладніших умовах.
І сьогодні, коли ми маємо можливість вільно розмовляти, писати й думати українською, давайте будемо робити це завжди і всюди. Те, що ми сприймаємо як звичне, для більшості свідомих предків було мрією.
Любіть, поважайте та вдосконалюйте нашу мову, адже мова, як і Україна, – у нашому серці, і починається вона із кожного з нас!